Митрополит

Біографія митрополита Полтавського і Кременчуцького Федора (Бубнюка)

Храми єпархії

Храм Святого Архістратига Божого Михаїла в с.Петрівка

Свято-Миколаївський кафедральний собор м. Кременчука

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Полтаві

Список парафій Полтавської єпархії

Архів

2024-03

2024-02

2024-01

2023-12

2023-11

2023-10

2023-09

2023-08

2023-07

2023-06

2023-05

2023-04

2023-03

2023-02

2023-01

2022-12

2022-11

2022-10

2022-09

2022-08

2022-07

2022-06

2022-04

2022-02

2022-01

2021-12

2021-11

2021-10

2021-09

2021-08

2021-07

2021-06

2021-05

2021-02

2021-01

2020-12

2020-11

2020-10

2020-09

2020-08

2020-07

2020-06

2020-04

2020-03

2020-02

2020-01

2019-12

2019-11

2019-10

2019-08

2019-07

2019-06

2019-05

2019-04

2019-03

2019-02

2019-01

2018-12

2018-11

2018-10

2018-09

2018-08

2018-07

2018-06

2018-05

2018-04

2018-03

2018-02

2018-01

2017-12

2017-11

2017-10

2017-09

2017-08

2017-07

2017-06

2017-05

2017-04

2017-03

2017-02

2017-01

2016-12

2016-11

2016-10

2016-09

2016-08

2016-07

2016-06

2016-05

2016-04

2016-03

2016-02

2016-01

2015-12

2015-11

2015-10

2015-09

2015-07

2014-12

2014-11

2014-10

2014-09

2014-08

2014-07

2014-06

2014-05

Православний календар

Березень 2024
Пн   4 11 18 25  
Вт   5 12 19 26  
Ср   6 13 20 27  
Чт   7 14 21 28  
Пт 1 8 15 22 29  
Сб 2 9 16 23 30  
Нд 3 10 17 24 31  
Паломницький центр ім. преп. Паїсія Величковського Духовно-культурний центр

Архиєпископ Федір відвідав виставку «Христос рождається, славіте!»

2015-11-27

25 листопада 2015 року Архієпископ Полтавський та Кременчуцький Федір взяв участь у відкритті виставки сучасних ікон "Христос рождається, славіте!" з творчого доробку майстрів сімейної іконописної майстерні «Небо на землі» (м. Миколаїв). Експозицію розміщено у виставковій залі Духовно-культурного центру ім. прп. Паїсія Величковського Свято-Успенського кафедрального собору.
      Майстерня «Небо на землі» заснована у 2004 р. в місті, в якому практично не збереглися церковні та іконописні традиції, тому створювати їх довелося заново. З часом вона стала своєрідною іконописною школою, в якій миколаївські майстри практикують різноманітні живописні техніки та духовний зміст ікони. На думку керівника майстерні О. Сергія Павелка, іконопис – це не тільки оволодіння майстерністю, а ще й духовний подвиг. Тому справжніми іконописцями можуть стати далеко не всі охочі. Із багатьох учнів, які приходили до майстерні, залишилися працювати переважно молоді жінки. Сьогодні у майстерні працює 5 майстрів і кожен із них – людина дуже особлива: Сергій Павелко, Наталя Соболєва, Костянтин Самойленко, Катерина Цирулік, Марія Павелко. Молоді автори поступово завойовують популярність не тільки на Україні, а й за кордоном. Хоч на іконах і не ставлять авторських підписів, руку іконописця можна впізнати за живописним почерком чи за особливою одухотвореністю ікони. Ікона не має меж і кордонів. Роботи майстерні знайшли своїх шанувальників у Швейцарії, Німеччині, Франції і навіть у Японії.
       Іконописці майстерні „Небо на землі” працюють за старовинними технологіями. Використовують тільки натуральні матеріали: дошки із липи або черешні, паволоку – полотно, котре наклеюється на дошку як основа для живопису, левкас – від 4 до 15 шарів спеціального ґрунту, приготованого на основі крейди та тваринного клею, а також виготовлені вручну самим іконописцем фарби із природних мінералів та пігментів і яєчної емульсії (жовток курячого яйця та свята хрещенська вода). Традиційна іконописна технологія працемістка та дорога. Так, для приготування фарб використовують бразильський гірський кришталь, африканський малахіт або знайдені в Україні рідкісні мінерали керченіт і чорний турмалін. На багатьох роботах можна побачити різні види золочення та сріблення. Навіть гачки для кріплення ікон виковують вручну.
      Виставка розпочнеться на передодні святкування зимових свят: дня святого Миколая, Нового року, Різдва Христового, Водохреща. Зима в житті людини є своєрідною точкою відліку – з її закінченням закінчується один період життя і починається інший, повний нових сподівань та надій на краще. Тому не випадково родина іконописців приурочила виставку до цих великих свят.
Святі отці називають ікону Євангелієм у фарбах, філософи - одним з видів богослов'я. Ікона зображує те, що ми бачили – земне життя Ісуса Христа, те що ми чули – Його притчі. А так само ікона візуалізує, що було відкрито святим отцям – догматичне вчення церкви, за допомогою символів та алегорій.
Прикладом цього дванадцятичасна ікона "Символ віри". Кожна частина цієї ікони зображує один з членів Символу Віри, що містять основні догмати нашої віри. 
         Ікона – унікальне явище нашого світу. Будучи основою основ, колискою всього образотворчого мистецтва, вона також є найбільшою святинею, свідченням Боговтілення для християн усього світу.
Серед святкових ікон Різдва, святителя Миколая, святої Катерини, тощо, мають також місце образи що спонукають до серйозних та глибоких роздумів. Ікона Богородиці «Скорботна про немовлят, у лоні убієнних», одна з останніх робіт миколаївських іконописців. Куратор виставки зазначає: «В державі, що є колискою слов’янського християнства, просто неприпустиме таке жахливе явище як аборт. Під час святкування Народження Христа не слід забувати про тих, кому не дозволили народитися. Гріх не тільки чинити таке вбивство, а й погоджуватись з ним своїм мовчанням. Потрібно виховувати людей, доносити до них істину суть проблеми.» 
        Сьогодні майстри-іконописці бачать своїм завданням пошук нової іконописної традиції у створенні сучасної творчої ікони. Як Воскреслий Христос живий і актуальний для кожного покоління живе в свій час, так і ікона не може бути одноманітною протягом тисячі років.
Існує думка, що в іконі немає нічого нового і вона, згідно з канонами, повторює тільки існуючі зразки. Іконописці «Небо на землі » вважають, що ікона повинна бути завжди новою і зрозумілою сучасній людині, для якого вона створюється. Ікона повинна говорити з ним, народжувати молитву. Існуючі канони зовсім не обмежують. Навпаки! Вони надихають на нові пошуки в ім'я Христове.

Повернутися в розділ