Повчання “Про незбагненні шляхи Промислу Божого”
2012-09-10 Якщо б ми могли і зобов’язані були знати дію Промислу Божого і не пізнали його, то тоді варто було б нам сумувати і бентежитися; але якщо і той, хто був учасником невимовних таїн і піднімався на третє небо (ап. Павло – ред.), збентежився перед такою безоднею і, прозирнувши у глибину багатства і премудрості і відання Божого, лише здивувався і одразу ж відступив, то для чого ми даремно силкуємося пізнати неосяжне і досліджувати те, що не можна дослідити (Рим. 11, 33). Ми не станемо перечити лікарю, коли він приписує протилежне до того, що нам здається корисним: наказує, наприклад, опустити замерзлий орган у холодну воду; але, завчасно переконавши себе, що він це робить за правилами свого мистецтва, охоче підкоряємося йому, хоча він часто помиляється. Чому ж ми будемо досліджувати дії Бога, Який так перевершує нас у всьому, Який є сама премудрість і ніколи не помиляється? Тому, у кого належало б вимагати звіту, будемо вірити беззаперечно (тобто людині-лікарю), а від Того, Кому одному повинні вірити, будемо вимагати виправдання і звіту в Його діях і нарікати, що цього не знаємо? Чи це притаманне благочестивій душі? Ні, прошу і благаю, не будемо доходити до такого безумства, але про все, чого не розуміємо, будемо говорити: “Присуди Твої, – як безодня велика” (Пс. 35, 7). Святитель Іоан Золотоустий. |