Митрополит

Біографія митрополита Полтавського і Кременчуцького Федора (Бубнюка)

Храми єпархії

Храм Святого Архістратига Божого Михаїла в с.Петрівка

Свято-Миколаївський кафедральний собор м. Кременчука

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Полтаві

Список парафій Полтавської єпархії

Архів

2024-03

2024-02

2024-01

2023-12

2023-11

2023-10

2023-09

2023-08

2023-07

2023-06

2023-05

2023-04

2023-03

2023-02

2023-01

2022-12

2022-11

2022-10

2022-09

2022-08

2022-07

2022-06

2022-04

2022-02

2022-01

2021-12

2021-11

2021-10

2021-09

2021-08

2021-07

2021-06

2021-05

2021-02

2021-01

2020-12

2020-11

2020-10

2020-09

2020-08

2020-07

2020-06

2020-04

2020-03

2020-02

2020-01

2019-12

2019-11

2019-10

2019-08

2019-07

2019-06

2019-05

2019-04

2019-03

2019-02

2019-01

2018-12

2018-11

2018-10

2018-09

2018-08

2018-07

2018-06

2018-05

2018-04

2018-03

2018-02

2018-01

2017-12

2017-11

2017-10

2017-09

2017-08

2017-07

2017-06

2017-05

2017-04

2017-03

2017-02

2017-01

2016-12

2016-11

2016-10

2016-09

2016-08

2016-07

2016-06

2016-05

2016-04

2016-03

2016-02

2016-01

2015-12

2015-11

2015-10

2015-09

2015-07

2014-12

2014-11

2014-10

2014-09

2014-08

2014-07

2014-06

2014-05

Православний календар

Березень 2024
Пн   4 11 18 25  
Вт   5 12 19 26  
Ср   6 13 20 27  
Чт   7 14 21 28  
Пт 1 8 15 22 29  
Сб 2 9 16 23 30  
Нд 3 10 17 24 31  
Паломницький центр ім. преп. Паїсія Величковського Духовно-культурний центр

Вечірня молитва

Вечірня молитва

2012-09-16

Ми увійдемо в нічний спокій, але перед цим – пригадаймо тих, хто входить у ніч, сповнену тривоги.

У лікарні або в кімнаті хворого є люди, котрі не заснуть, тому що їм боляче, тому що їм страшно, тому що вони у тривозі за тих, кого люблять, із яких одні несуть разом із ними тягар їхньої хвороби, а інші осиротіють через їхню смерть.

Є люди у самотності в’язниці, де ночі жахливі, де зараз розпочнуться допити; вони тривають багато годин у серцевині ночі; когось будуть бити, когось піддадуть тортурам. Вони повернуться у свої камери знесиленими і увійдуть у день, в якому їм не буде відради, тільки жах перед грядущою ніччю. Зараз на них опускається ніч, страх охоплює їхнє тіло, їхню душу.

Крім того, у всіх містах є гамірна ніч, ніч кабаків, ніч азартних ігор, ніч п’яниці, ніч, у якій юнаки і дівчата втратять чистоту; ніч, коли подружжя, забувши про любов, охоплені лише бажанням, будуть грубі один з одним.

Є люди, які втратять честь, і комусь буде соромно прокинутися вранці.

Є і ті, хто користується усім цим, хто споює, хто спокушає, хто отруює наркотиками, ті, хто сміється демонічним сміхом, не розуміючи, що вирішується їхня вічна участь.

Тих – нехай збереже Господь; але цих – нехай помилує Бог!

І є у цій ночі ті, хто буде предстояти перед Богом: мати біля узголів’я дитини; дружина чи чоловік біля помираючого супруга; є усі ті, хто присвятить ніч молитві. Є у ній хлопчик, який в одинадцять років пішов із Москви, сказавши матері: “Бог кличе мене молитися в лісі”; минуло уже п’ять років; він один у лісних хащах, серед снігів лютої російської зими.

І скільки, скільки інших! Цієї ночі не засне лікар, і доглядальниця буде боротися зі сном. Є цілий світ життя і страждання, і надії, і смерті... і радості, і Божої присутності; усе це є в цій ночі.

Перш ніж віддатися відпочинку, подякуємо Богові за все, що Він нам посилає, і попросимо, щоб доки ми, забувши все, будемо спати, Він пам’ятав стражденні тіла – як хворого, так і повії; дитини і старого; ув’язненого, якого допитують, і того, хто його допитує; як того, хто користується чужою слабкістю, так і того, хто зломлений у своїй слабкості; того, хто стоїть перед Богом у своїй полум’яній боротьбі між життям і смертю світу. Нехай Він змінить усіх у Своєму Царстві, і нехай прийде мир і прощення, і милість. Нехай сам жах стане не кінцем, а новим початком. Нехай Той, Хто перед обличчям зради пізнав граничний жах Гефсиманської ночі, згадає усіх тих, для кого ця ніч не стане ніччю спокою і відпочинку. Нехай пом’яне Він і нас, уразливих і беззахисних: ми віддаємося у Його руки з вірою, і з надією, радіючи тому, що у міру своїх сил ми любимо Його, і що Він любить нас аж до Хреста і Воскресіння. Амінь.




Митрополит Антоній Сурозький.

Повернутися в розділ