Вечірня молитва
2012-09-16 Ми увійдемо в нічний спокій, але перед цим – пригадаймо тих, хто входить у ніч, сповнену тривоги. У лікарні або в кімнаті хворого є люди, котрі не заснуть, тому що їм боляче, тому що їм страшно, тому що вони у тривозі за тих, кого люблять, із яких одні несуть разом із ними тягар їхньої хвороби, а інші осиротіють через їхню смерть. Є люди у самотності в’язниці, де ночі жахливі, де зараз розпочнуться допити; вони тривають багато годин у серцевині ночі; когось будуть бити, когось піддадуть тортурам. Вони повернуться у свої камери знесиленими і увійдуть у день, в якому їм не буде відради, тільки жах перед грядущою ніччю. Зараз на них опускається ніч, страх охоплює їхнє тіло, їхню душу. Крім того, у всіх містах є гамірна ніч, ніч кабаків, ніч азартних ігор, ніч п’яниці, ніч, у якій юнаки і дівчата втратять чистоту; ніч, коли подружжя, забувши про любов, охоплені лише бажанням, будуть грубі один з одним. Є люди, які втратять честь, і комусь буде соромно прокинутися вранці. Є і ті, хто користується усім цим, хто споює, хто спокушає, хто отруює наркотиками, ті, хто сміється демонічним сміхом, не розуміючи, що вирішується їхня вічна участь. Тих – нехай збереже Господь; але цих – нехай помилує Бог! І є у цій ночі ті, хто буде предстояти перед Богом: мати біля узголів’я дитини; дружина чи чоловік біля помираючого супруга; є усі ті, хто присвятить ніч молитві. Є у ній хлопчик, який в одинадцять років пішов із Москви, сказавши матері: “Бог кличе мене молитися в лісі”; минуло уже п’ять років; він один у лісних хащах, серед снігів лютої російської зими. І скільки, скільки інших! Цієї ночі не засне лікар, і доглядальниця буде боротися зі сном. Є цілий світ життя і страждання, і надії, і смерті... і радості, і Божої присутності; усе це є в цій ночі. Перш ніж віддатися відпочинку, подякуємо Богові за все, що Він нам посилає, і попросимо, щоб доки ми, забувши все, будемо спати, Він пам’ятав стражденні тіла – як хворого, так і повії; дитини і старого; ув’язненого, якого допитують, і того, хто його допитує; як того, хто користується чужою слабкістю, так і того, хто зломлений у своїй слабкості; того, хто стоїть перед Богом у своїй полум’яній боротьбі між життям і смертю світу. Нехай Він змінить усіх у Своєму Царстві, і нехай прийде мир і прощення, і милість. Нехай сам жах стане не кінцем, а новим початком. Нехай Той, Хто перед обличчям зради пізнав граничний жах Гефсиманської ночі, згадає усіх тих, для кого ця ніч не стане ніччю спокою і відпочинку. Нехай пом’яне Він і нас, уразливих і беззахисних: ми віддаємося у Його руки з вірою, і з надією, радіючи тому, що у міру своїх сил ми любимо Його, і що Він любить нас аж до Хреста і Воскресіння. Амінь. Митрополит Антоній Сурозький. |